Гайворонський Михайло
Гайворонський Михайло (1892-1949) - композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч.

     

Народився 15 вересня 1892 року в м. Заліщиках. Дитинство Михайла було сповнене музичних вражень. Наука гри на скрипці і музичної теорії розпочалася, коли йому виповнилось 8 років. У 12 років спробував свої сили як диригент хору.

У Заліщицькій учительській семінарії М. Гайворонський опанував кларнет, трубку і тромбон, юнаком Михайло Гайворонський керував у семінарії мішаним і чоловічим хорами, а також оркестром. Невдовзі талановитий семінарист почав працювати з сільськими оркестрами в Старих Заліщиках, Добровлянах і Блищанці.

Перші композиторські спроби й успіхи Гайворонського пов’язані з 1910 р. До ранніх його творів належали: хорова композиція на слова із збірки М. Шашкевича «Ой вилетів орел» та скрипкові твори.

В 1912 році закінчив учительську семінарію, а в 1912 р. Гайворонський почав працювати учителем в селі Зашкові недалеко від Львова, студіював музику у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка.

У 1914 р. Михайло Гайворонський вступив до Українських Січових Стрільців. Тут він організовує і сам керує військовим духовим оркестром.

З 1920 р. завідував секцією мистецтв в Золочеві. По війні працював викладачем Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові, вчителював у жіночих середніх школах, був диригентом Львівського хору «Боян», керував хорами в українських театрах.

У 1923 р. Михайло Гайворонський виїхав до США, де продовжував музичні студії в Колумбійському університеті. З другої половини 30-х років М.Гайворонський зосереджується на композиції, а також надає постійну допомогу молоді, згуртованій у "Лізі Української Молоді Північної Америки". Музична спадщина Гайворонського досить велика. До найвідоміших його творів належать понад 30 стрілецьких пісень, рапсодія "Довбуш", увертюри, танці та марш для духовного оркестру. В Америці були створені "Симфонічне алегро", вальс "Червона калина", квартет "Морозенко", "Різдв`яна сюїта", "Коломийка" для скрипкового тріо, твори "Елегія", "Колискова", "Пісня без слів", "Серенада", "Сонатина". Перу композитора належать також хорові збірки "Колядки та щедрівки", "Гуцульське різдво", дві "Служби Божі", два "Іже Херувим". З театральної музики найвідоміша його музика до п`єс "Вій", "Довбуш" та "Гетьман Дорошенко". Згодом організував Українську консерваторію і струнний оркестр, яким сам керував. У 1946 р. видав «Збірник українських народних пісень для молоді». Писав музику до дитячих п’єс, організував двохсот особливий хор і був його диригентом.

Помер Михайло Гайворонський 11 вересня 1949 р. в Нью – Йорку на 57 році життя.

Його іменем названа вулиця в Заліщиках, споруджено пам’ятник.

ЛІТЕРАТУРА:
Повік не зів’яне: Стрілецькі пісні Михайла Гайвородського. – Тернопіль, 1990. – 60 с.
Гайворонський, М. Листи з Батьківщини: (листи українських митців до М. Гайворонського, який жив за океаном) [текст] // Культура і життя. – 1991. – 20 квітня.
Гайворонський Михайло (15. ІХ. 1892 – 11. ІХ. 1949) [текст] // Митці України: Енциклопедичний довідник. – К., 1992. – С. 144.
Гайворонський, М. «Ой впав стрілець; Ой казала мати та не банувати…»: Йде Січове Військо: Вірші [текст] // Стрілецька Голгофа: Спроба антології. – Львів, 1992. – С. 225-226.
Гайворонський, М. Співаник: Для дітей дошкільного та шкільного віку. – К.: Муз. Україна, 1993. – 128 с.
Витвицький, В. Михайло Гайворонський. Життя і творчість. – Нью – Йорк, 1954. – 206 с.
Ковальчук, П. Сурмач війська січового [текст] // Вільне життя. – 1990. – 15 червня.
Подуфалий, В. «Їхав стрілець на війноньку…» [текст] // Нове життя. – 1990. – 31 травня.
Мельничук, П. Повернення Михайла Гайворонського [текст] // Колос. – 1990. – 7 серпня.
Мельничук, П. Перший стрілецький оркестр [текст] // Вільне життя. – 1991. – 11 січня.
Ковальчук, П. Пам’яті Гайворонського [текст] // Вільне життя. – 1991. – 16 травня.
Олійник, В. «Їхав козак на війноньку…» [текст] // Колос. – 1991. – 18 травня.
Правдюк, О. Січові стрільці в піснях і реальній дійсності: (М. Гайворонський) [текст] // Народна творчість та етнографія. – 1991. - №3. – С. 3-10.
Український композитор на чужині [текст] // Шихальчишин Я. З музикою крізь життя. – Львів, 1992. – С. 214-217.
Олійник, В. Сурмач війська січового [текст] // Колос. – 1992. – 30 травня.
Вістовський, О. Чуєш, сурми заграли?: У Заліщиках відмітили 100-річчя від дня народження М. Гайворонського [текст] // Молодь України. – 1992. – 22 вересня.
Личук, О. Один з орлів України: Репортаж про відзначення в Заліщиках сотих роковин з дня народження М. Гайворонського [текст] // Колос. – 1992. – 19 вересня.
Олійник, В. М. Гайворонський – композитор, диригент і поет [текст] // Наукові записки: Зб. – Тернопіль, 1993. – С. 100-110. – (Тернопільський краєзнавчий музей).
Головащенко, М. Михайло Гайворонський: листи з Батьківщини [текст] // Тернопілля, 96. – С. 536-539.
Продан, І. Його пісні співає народ [текст] // Вільне життя. – 2002. – 12 листопада. – С. 3.
Литвин, В. Стрілецький сурмач [текст] // Вільне життя. – 2002. – 14 вересня. – С. 1.
Задністрянська, О. у родинному місті шанують його [текст] // Колос. – 2002. – 14 вересня. – С. 1.
Онищук, Д. Михайло Гайворонський. - Літературна Заліщанщина. - Тернопіль: Астон. - 2003. - С.161-162.
Новосядчий, Б. Уславлює Україну… Підземна школа [текст] // Свобода. – 2005. – 10 грудня. – С. 6.
Тракало, О. Мелодія до рідного краю [Текст]//Колос. - 2007. - 22 вересн. - С.7-8.
      

Назад.      На головну сторінку